ДОЧКИ-МАТЕРІ. НЕВИНОСІМНІСТЬ У РОЗМОВІ З ЛЮДИНОЮ, ЯКА ТЕБЕ НАРОДИВ

Мене звуть Ольга Керхер, я доктор PhD у галузі психології, тренер зі здорового мислення

Сьогодні я розповім вам історію, яку дізналася від свого вчителя. Цю історію я розповім вам як діалог. А на завершення буде висновок та підсумки роботи. Наша стаття присвячена тому, як вийти з дитячої позиції та нарешті сепаратуватись від матері. Як це відбувається і що відчуває доросла людина (за сумісництвом - дитина своїх батьків), яка намагається стати по-справжньому дорослим, тобто психічно відокремитися.

Ця історія почалася з психосоматичних проявів – головного болю молодої дівчини Каті. Вона прийшла до мого вчителя Валентини Дмитрівни лікаря-психоневролога. Але вже незабаром вони перейшли до обговорення того, як минає день Каті, що і хто в ньому є. Виявилося, що Катя - мама 2-річної дівчинки, до неї зараз приїхала в гості мама. Мама Каті директор школи та матері 4 дітей. Вона живе в іншій області і час від часу приїжджає до Каті, щоб допомогти з дитиною. Але кожен приїзд мами супроводжується моторошним головним болем у Каті.